Розділ 7 Рятування ситуації

Лейла обернулася й побачила знайому постать. Кларк сидів у своєму інвалідному візку, виглядаючи велично й царствено. Його голос одразу заспокоїв їх.

«Кохана, залиш решту мені». Він повернув свій інвалідний візок до Лейли і взяв її за м’яку руку.

Вона тремтіла. Однак, пам’ятаючи, що вони повинні діяти як закохана пара, Лейла не відібрала руку.

— Я сама впораюся, — уперто сказала вона.

Їхній шлюб був просто номінальним. Вона вважала, що було б краще, якби вони не зв’язувалися одне з одним.

Кларк нахмурився на її впертість. Вона вже була настільки розлючена на вихователя, що сльози наповнили її очі, але вона все одно відмовилася від його допомоги, щоб віддалитися від нього.

При думці про це Кларк розчарувався. Він навмисно поцілував тильну сторону її долоні, вдаючи близькість. "Ти моя дружина. Як я дозволю тобі страждати?" Його голос був п'янким.

У Лейли чомусь стало тепло на серці. Коли вона відкрила рот, щоб щось сказати, він попередив: «Ти моя дружина, тож поводься так».

Прослідкувавши за його поглядом, вона побачила двох чоловіків у чорному, які ховалися на відстані, вдаючи, що вони поглинені розмовою. Вона заплющила очі й кивнула на знак розуміння. «Добре».

"Уся справа в грошах, так? Чому б вам просто не заплатити їй?" Кларк щедро посміхнувся.

«Ким ти себе вважаєш?» — з насмішкою сказала вихователька. «Як такий інвалід у потертому одязі, як ти, міг дозволити собі платити мені гонорари? Перестань хвалитися».

Кларк був одягнений у простий одяг, тож опікун не міг оцінити його походження чи фінансове становище. Враховуючи, що він був чоловіком Лейли, вона, природно, припустила, що він бідний.

— Як ти смієш погано говорити про мого чоловіка! Лейла стиснула кулаки й люто подивилася на жінку середнього віку перед собою.

Однак Кларк здавався дивно спокійним. — Скільки ти хочеш?

"Триста на день, дев'ять тисяч на місяць. Ти можеш собі це дозволити?" Жінка глузувала.

— Тільки дев'ять тисяч? — запитав він, зневажливо скрипнувши носом.

— Тоді дай мені це зараз же! — запитала вона жадібно.

«Перед цим я хочу, щоб ви довели, що ви працювали цілий день і що моя дружина заплатила лише половину денної зарплати», — сказав Кларк.

Доглядач ковтнув; піт виступив на її лобі. Запис про зарплату викрив би її брехню, тому вона швидко похитала головою.

«Ні, насправді вона не заплатила мені навіть ручки

ny."

"Тоді доведіть це. Якщо моя дружина вам не платила, чому ви на неї працювали? Якщо у вас немає доказів, я подам на вас до суду».

Доглядальниця була схожа на оленя, що потрапив під світло фар. Вона зрозуміла, що потрапила в біду. Вона зиркнула на Лейлу й повернулася, щоб піти.

— Я дозволив тобі піти?

Усі вражено зітхнули. Опікун дивився на Кларка з недовірою, коли той підтримував руку Лейли.

«Ви зіпсували репутацію моєї дружини. Ви повинні вибачитися перед нею». Кларк підвів очі, і його крижаний погляд впився в очі опікуна. «Ви повинні стати на коліна і вибачитися перед нею. Інакше вам доведеться сісти у в'язницю».

Почувши метушню внизу, директор лікарні прийшов особисто провідати Кларка.

«Містер Сміт, ми організували VIP-палату та двох опікунів. Незабаром ми переведемо туди пацієнта».

Родина Смітів була могутньою і багатою. Хоча ходили чутки, що вони скоро збанкрутують, директор лікарні все одно шанував Кларка.

Очі опікунки розширилися , а щелепа відвисла, коли вона дивилася на Кларка з недовірою. Вона не могла зрозуміти, чому директор їхньої лікарні ввічливо й шанобливо ставився до інваліда та сільської дівчини.

Вислухавши всю історію, директор кинув презирливий погляд на виховательку. «Вас звільняють! Йдіть у фінансовий відділ розраховуватися».

Пригнічена, опікунка покинула місце з опущеною головою. Кларк обернувся й подивився на глядачів. «Хто сказав, що моя дружина не має грошей і заборгувала зарплату доглядальниці?»

Почувши погрозу, натовп розбігся.

— Навіщо ти це зробив? Хіба ми не домовилися не втручатися в справи один одного? — сказала Лейла зі змішаними почуттями в серці.

«Як ви думаєте, я буду дивитися, як інші знущаються над моєю дружиною?» — відповів він.

«Але плата за VIP-палату та наймання двох доглядачів коштуватиме бомби. Ви скоро розоритеся. Ви можете використати це, щоб врятувати свою компанію».

— Це моя справа! Кларк пирхнув. — Але чому ти, дочка родини Рід, не можеш дозволити собі кращого доглядателя?

— Це моя справа! Лейла наслідувала його.

Пропав його гарний настрій. Відкинувшись на спинку інвалідного візка, Кларк на мить уважно вивчив обличчя Лейли й поставив запитання, яке хвилювало його деякий час. «Які стосунки між вами та цим пацієнтом?»