Розділ 7 Протистояння Частина 2

Тамі вигукнула: «Тату, це моя сестра штовхнула мою маму. Я бачила, як вона простягнула руку».

Після цього вона підвела очі з провокаційним виразом, але болісно запитала: «Сестричко, чому ти штовхнула мою маму? Чому?»

Підтримуючи Лілі, Вільям підняв голову і прогарчав у бік сходів: «Ти, негідник, спускайся сюди. Як ти міг усе ще дивитися там нагорі!»

Тримаючи мобільний телефон, Меґі крок за кроком спускалася вниз.

Схопивши Вільяма за руку, Лілі слабко промовила: «Не звинувачуй Меґ. Усе в домі належить їй, але якщо з’явиться брат, їй доведеться поділитися ним, тож цілком розумно, що вона його не хоче. "

Няня Коллінз принесла гарячий рушник, щоб витерти Лілі чоло. Поту майже не було. У серці вона думала, що тепер перша міс, ймовірно, не матиме нічого, щоб успадкувати від родини Джонсонів. Незалежно від того, виживе дитина в животі господині чи ні, містер, мабуть, нічого Меґі не віддасть. Як би без цього вона залишалася такою зухвалою?

Поруч Тамі заплакала, щоб погіршити ситуацію: «Сестричко, ти жорстока, але те, що моя мама носить у животі, — це твій молодший брат. Як ти могла штовхнути її вниз заради сімейного багатства?»

Ймовірно, через гучний крик Тамі, Старого Майстра Джонсона привернуло сюди.

Спираючись на милицю, Бредлі Джонсон підійшов і відразу побачив, що Лілі лежить на підлозі. Під її прикладом була калюжа крові. Злегка звужуючи зіниці, старий промовив змучено, але велично: «Що відбувається?»

Тамі випереджала інших, щоб говорити: «Дідусю, це моя сестра штовхнула мою маму зі сходів. Моя сестра не повернулася додому вчора ввечері, і моя мама поставила їй кілька запитань із занепокоєння. Потім вона штовхнула її вниз. "

Перед Вільямом Лілі та Тамі могли б використати виправдання сімейним багатством, але не наважилися зробити це перед Бредлі. Тому вона згадала, що Меґі не повернулася минулої ночі.

Старий майстер Джонсон був старим і міг прийняти деякі сучасні речі, але не хотів би бачити, як його онука спить надворі. Як і очікувалося, старий злегка насупився й подивився на Меґі.

Меґі спокійно посміхнулася дідусеві.

«Бідолюга, як ти міг посміхатися в таку хвилину!» — гукнув Вільям на Меґі.

Старий майстер Джонсон промовив глибоким голосом: «Вільяме, спершу відправ її до лікарні. Пізніше ми поговоримо про інші речі».

Тільки тоді Вільям запанікував і нахилився, щоб підняти Лілі: «Я везу тебе до лікарні».

Але Лілі схопила його за руку: «Ти... ти маєш спочатку дати свою згоду. Незалежно від того, зможемо ми врятувати дитину чи ні, не звинувачуй Меґ».

— Лілі, як... як ти могла бути такою необережною? Від хвилювання Вільям був весь у поту.

Поки пара ніжно дивилася одне на одного, Меггі раптом розсміялася.

«Лілі, я чув, що ти була оперною співачкою в молоді роки, а тепер любиш влаштовувати шоу. Гадаю, старі звички важко вмирають».

Лілі тупо глянула на Меґі. Що вона мала на увазі? Вона знала про свою фальшиву вагітність? Неможливо, її трюк був бездоганним, і ніхто, включаючи Вільяма, не знав про правду.

Меґі скривила губи, щоб усміхнутися: «Тітонько, ти чула вислів, що не можна зловити вовка, не використовуючи свою дитину як приманку. Принаймні, ти повинна народити справжню дитину. Ти намагаєшся зробити це за допомогою подушка?"

Розмовляючи, вона вже залізла під поділ Ліліної сукні і знайшла ту подушку. Лілі змінила обличчя й потиснула рукою живіт: «Мег, що... що ти робиш?»

«Вільяме, Вільяме, відвези мене до лікарні, у мене болить живіт». Вона безпорадно подивилася на Вільяма: «Відвезіть мене до лікарні «Беневоленс» на заході міста. Доктор Ларсон лікує мою хворобу».

Вільям сердито глянув на Меґі й різко сказав: «Відпусти свою тітку».