Розділ 7. Жінка зачаровує

Стоячи в розкішній залі, Мері Міллер дивилася на розкішний інтер'єр палацової вілли.

Хенк Кук допоміг Майку Джонсону увійти в спальню останнього. Коли він вийшов, Мері підійшла до нього й запитала: «Сер, я можу скористатися вашим телефоном? Я зараз без грошей, тому хочу покликати на допомогу свого двоюрідного брата».

Хоча Скотт Вуд зараз був за кордоном, він міг принаймні переказати їй трохи грошей, щоб вона могла заробляти на життя сама.

Дивлячись на брудну сукню жінки, Хенк запропонував: «Міс Міллер, зараз досить пізно. Як щодо того, щоб вирішити вашу проблему завтра? Будь ласка, залишайтеся тут. Я попрошу слугу провести вас у ванну».

Хенк розвернувся й пішов, а Мері пішла за ним. — Вибачте, сер.

— Що сталося?

— Ну... — збентежена Мері проковтнула. — Я помираю з голоду.

Крім ранкового сніданку на круїзному кораблі, вона більше нічого не їла цілий день.

Хенк посміхнувся, а потім попросив служницю приготувати обід для жінки.

Закінчивши обідати, служниця провела Мері до охайної, просторої кімнати. Саме там вона ночувала.

З чистою піжамою в руках вона увійшла до ванної кімнати.

Після миття волосся, яке від природи було кучерявим, вона почала сушити його перед дзеркалом.

«Русалонька...» Раптом відчинилися двері до туалету.

Мері була шокована. Вона нахилила голову й побачила, що на неї кидається Майк.

Чоловік міцно тримав жінку, гладив її гарненьке довге волосся та цілував ніжне обличчя.

— Сер, відчепіться від мене. Мері продовжувала гладити чоловіка по спині.

"Жінко, я врятував тебе. Твоє життя тепер моє!" Майк, який був п'яний, як риба, стискав жінку в своїх обіймах, ласуючи її ароматом, який був для нього чарівним.

«Будь ласка, відпусти мене. Відпусти мене...»

Невдовзі боротьба жінки переросла в безсиле ридання.

Минулої ночі це була жінка, яка була приголомшена. Цього разу настала черга чоловіка. Перед сильним чоловіком Мері нічого не могла зробити, крім як відчути страх і глибокий біль

р.

Зі сльозами на очах жінка подивилася на чоловіка на своєму тілі, риси обличчя якого були чіткими та красивими. Він продовжував цілувати її та рухати нижньою частиною тіла. «Будь добрим. Залишайся...»

Жінка не уявляла, скільки часу знадобилося чоловікові, щоб нарешті задовольнити себе. Він припинив рухи і задоволено ахнув їй на вухо.

Потім він заснув з жінкою на руках.

Поридавши кілька хвилин, жінка теж заснула.

Наступного ранку Мері прокинулася рано. Вона відкрила очі й побачила сплячого чоловіка поруч із собою, який виглядав неймовірно блискучою.

Мері встала з ліжка й одяглася. Помітивши мобільний телефон Майка, який лежав на підлозі, вона підняла його і з приємним подивом виявила, що на ньому немає пароля. З телефоном у руці вона відчинила двері й пішла.

Зазвичай Майк був людиною з високою пильністю. Однак, оскільки минулої ночі він випив занадто багато, він все ще спав глибоко, коли Мері вийшла з кімнати.

Було близько шостої години. Мері тихо стояла за дверима з туфлями в руках і побачила, як на кухню зайшла покоївка.

Скориставшись нагодою, жінка стрімко босоніж перетнула хол і вибігла з вілли.

Вона це зробила.

Мері взулась і побігла.

Жінка зупинилася, дістала телефон і зателефонувала Скотту Вуду, доки не відчула, що прибула в безпечне місце.

Номер Скотта закарбувався в її пам’яті.

Вона не знала, котра година в країні, де був її двоюрідний брат. Однак у неї не було іншого виходу, як зателефонувати йому.

На щастя, Скотт відповів на його дзвінок.

Почувши голос чоловіка, Мері схвильовано вигукнула: «Скотт, це я. Я Мері...»

Мері відразу почала проливати сльози, відчуваючи страх і безпорадність.

Наразі Скотт спав, але швидко сів у ліжку, нервово запитуючи: «Мері, як справи? Що сталося сьогодні вранці?»

«Тітка Анна хоче, щоб я вийшла заміж за жахливого чоловіка. Будь ласка, допоможіть мені. Я так боюся...» Стоячи на узбіччі дороги, Мері голосно розплакалася.